В природі існує два види верблюдів: одногорбого і двогорбий. Тільки другий мешкає в диких умовах, одногорбого ж верблюда люди давно приручили для своїх потреб. Організм верблюда може зберігати воду довгий час і не перегріватися на 50-градусній спеці. Величезні мозолі на ногах дозволяють цій тварині спокійно ходити по розпеченому піску. Верблюд може до двох тижнів обходитися без єдиного ковтка води. Він покритий густою шерстю, яка перешкоджає випаровуванню вологи з шкіри. Поверхня вовни опівдні може нагріватися до 80 градусів, на поверхні шкіри при цьому температура не вище 40 градусів. Верблюд не відкриває рот, коли дихає, щоб зайва волога не випаровувалася. Це тварина не може існувати в місцевості з вологим кліматом. В організмі верблюда жири здатні перетворюватися на воду, яка відкладається в горбах. Тут може знаходитися до 50 кг прісної води. Він може витрачати її протягом двох тижнів. У подорожах свої запаси води верблюд поповнює, харчуючись верблюжої колючкою. Це рослина повністю відповідає своїй назві. Воно вкрите безліччю гострих колючок різного розміру, які є видозміненими пазушними пагонами. Верблюд може харчуватися таким рослиною з-за особливої будови його ротової порожнини. Внутрішня сторона щік оснащена безліччю жорстких горбків, виступів, які не пошкоджуються навіть самими гострими колючками. 
Пуми та африканські леопарди спритно здійснюють стрибки на дерева висотою до 5,5 м. Кенгуру, рятуючись від погоні, може перестрибнути через перешкоду висотою до 3 м. Найбільша сухопутна тварина на Землі – самець африканського слона. Вченим вдалося зустріти екземпляр висотою 3,8 м; довжина слона від кінця хобота до кінчика хвоста становила 10 м, а вага – 10,8 тонн. Найменший сухопутний ссавець – етруська землерийка. Її довжина від голови до хвоста становить 6-8 см, довжина хвоста – близько 2,5 см, важить землерийка 1,5- 2,5 грамів. Найшвидша тварина в світі – це, звичайно, гепард. На коротких відрізках він здатний розвивати швидкість до 110 км / год. На другому місці – вилоріг антилопа, вона подолала 1,6 км зі швидкістю 67 км / год, а одна з таких антилоп пробігла 183 м зі швидкістю 98 км / год. Замикає трійку лідерів кінь-скакун, здатний бігти зі швидкістю близько 70 км / год. Найповільніший ссавець – трипалий лінивець, він пересувається по землі зі швидкістю близько 2 м в хвилину. Самці жирафів доростають до 5 м, однак є дані про тварин зростом і 7 м. Одна з рідкісних тварин на Землі – тасманський вовк. За останні 50 років нікому не вдалося його побачити, і його ще жодного разу не сфотографували в природі.
Якщо ви думаєте, що жуйка – продукт сучасної цивілізації, то це далеко не так. Її почали жувати ще печерні люди. Принаймні, перша засохла грудочка смоли, на якій залишилися сліди людських зубів, датується ще 5-м тисячоліттям до нашої ери. У більш пізній час древні майя вважали смачною масу з застиглого соку дерева саподили. А якщо її не було, обходилися смолою хвойних порід. Сучасна жуйка більше ніж наполовину складається з цукру, на 20% – з каучуку, ще на 20% – з кукурудзяного сиропу, один відсоток формули становлять ароматизатори. У різні роки вчені виступали за корисність або ж шкідливість жувальної гумки. Американський професор Холлінгворт в 1930 році оприлюднив дослідження, в якому розглянув жування як психодинамічний процес і зробив висновок, що жувальна гумка заспокоює нерви і є прекрасним релаксантом. В 90-ті роки телеканали всієї планети обійшла реклама жуйки, яка стверджує, що вживання цього продукту допомагає нормалізувати Ph-баланс в роті. Насправді ж для підтримки кислотного балансу на стабільному рівні людині потрібно було б жувати гумку постійно, навіть під час сну. Виходить, і з карієсом жуйка теж боротися не може. Адже вона впливає тільки на активні поверхні, з якими стикається, а каріозному руйнуванню може піддатися абсолютно будь-яка ділянка зуба.
